Olena (ozirna) wrote,
Olena
ozirna

Втеча

Народжені в ті часи, були у полоні совку. Це і символи, і спосіб життя, і віра в  "ум честь и совесть" "торжество коммунизма" доброго царя. Спосіб життя, коли все за тебе вирішать на "з’їзді", а твій головний клопіт - вчасно зайняти потрібні черги, щоб купити якийсь дефіцит. Усвідомлення того, що від тебе нічого не залежить, легкість жити як всі. І раптове прозріння, коли ти у своєму юнацькому максималізмі раптом занадто серйозно сприймаєш гасла і високі слова, і тобі дають по голові, бо ти висовуєшся.
Але для більшості бунт почався з музики. На жаль, часто нею і закінчувався.
Мій музичний бунт почався у другому класі, коли я отримала першу в житті двійку і чекала з тією звісткою вдома батьків з "машини" (електронно-обчислювальної). Я слухала Paint It Black майже на всю потужність батьківських колонок, та постійно перемотуючи плівку бобіни.
В націоналістки мене записали у 9-му класі, коли я ще не вміла розмовляти українською. Я написала доповідь з історії, де співставила документи та публікації у пресі, які стосувалися створення Союзу, з творів Леніна, Сталіна та збірника документів ЦК ВКП(б). Послідовність там була зовсім не правильна і було зрозуміло, що добровільністю і не пахло. Вчителька історії, а за сумісництвом голова партійного осередку школи, трохи оговтавшись спитала: "На каком язикє у тебя дома разгаварівают?" Тут вже я зніяковіла, бо зовсім не зрозуміла як це стосується моєї доповіді.
Мені пощастило: мій батько, не вступивши у ВНЗ одразу після школи, цілий рік працював у якийсь установі разом з Василем Стусом і Ритою Довгань. Це окрема історія. Але мій батько переповів мені деякі висловлювання Стуса про Тичину і це змусило мене по-іншому подивитися на його поезію. Звук, ритм. "Я стверджуюсь я утверждаюсь" - цей вірш перше, що я промовила українською. Клас завжди гомонів на уроці української, учнів викликали по черзі і ми на оцінку читали на пам’ять, швидше бубоніли. Було дивне відчуття, вірш змусив мене підвищити голос, ритм підхопив, ніби увійшов у резонанс з биттям серця, я карбувала кожне слово, і у класі запанувала здивована тиша. Здається, в мене тряслися руки, коли я сіла за парту. Це було класно!
Tags: про життя
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments