L

Втеча

Народжені в ті часи, були у полоні совку. Це і символи, і спосіб життя, і віра в  "ум честь и совесть" "торжество коммунизма" доброго царя. Спосіб життя, коли все за тебе вирішать на "з’їзді", а твій головний клопіт - вчасно зайняти потрібні черги, щоб купити якийсь дефіцит. Усвідомлення того, що від тебе нічого не залежить, легкість жити як всі. І раптове прозріння, коли ти у своєму юнацькому максималізмі раптом занадто серйозно сприймаєш гасла і високі слова, і тобі дають по голові, бо ти висовуєшся.
Але для більшості бунт почався з музики. На жаль, часто нею і закінчувався.
Мій музичний бунт почався у другому класі, коли я отримала першу в житті двійку і чекала з тією звісткою вдома батьків з "машини" (електронно-обчислювальної). Я слухала Paint It Black майже на всю потужність батьківських колонок, та постійно перемотуючи плівку бобіни.
В націоналістки мене записали у 9-му класі, коли я ще не вміла розмовляти українською. Я написала доповідь з історії, де співставила документи та публікації у пресі, які стосувалися створення Союзу, з творів Леніна, Сталіна та збірника документів ЦК ВКП(б). Послідовність там була зовсім не правильна і було зрозуміло, що добровільністю і не пахло. Вчителька історії, а за сумісництвом голова партійного осередку школи, трохи оговтавшись спитала: "На каком язикє у тебя дома разгаварівают?" Тут вже я зніяковіла, бо зовсім не зрозуміла як це стосується моєї доповіді.
Мені пощастило: мій батько, не вступивши у ВНЗ одразу після школи, цілий рік працював у якийсь установі разом з Василем Стусом і Ритою Довгань. Це окрема історія. Але мій батько переповів мені деякі висловлювання Стуса про Тичину і це змусило мене по-іншому подивитися на його поезію. Звук, ритм. "Я стверджуюсь я утверждаюсь" - цей вірш перше, що я промовила українською. Клас завжди гомонів на уроці української, учнів викликали по черзі і ми на оцінку читали на пам’ять, швидше бубоніли. Було дивне відчуття, вірш змусив мене підвищити голос, ритм підхопив, ніби увійшов у резонанс з биттям серця, я карбувала кожне слово, і у класі запанувала здивована тиша. Здається, в мене тряслися руки, коли я сіла за парту. Це було класно!
L

З фб Олександра Бригинця

Славнозвісний "Пакт Реріха", який говорить про перевагу збереження культурних цінностей над військовими потребами, порушує режим Януковича.
Вони використовуть Український дім, як казарму і наражають на небезпеку фонди Музею історії Києва, що там знаходяться.... Аналогічна ситуація з територією Національного художнього музеєю, який використовується для керування боєвими діями проти народу. Ганьба владі! Вона піддає ризику художні цінності!!!

Вражений інформацією, що на даху Українського дому після «мирного» Беркуту залишилися бойові набої. А потім будуть розказувати, хто і в кого стріляв. Стріляли: одні з Грушевського, одні з Українського дому.

Українському дому пощастило: майданівці чистять сніг, збивають кригу, прибирають всередині, замоляють нове скло замість розбитого...
Нарешті і сюди прийшли справжні господарі.

В четвер всі приміщення Музею історії Києва, які розміщені в Українському домі були опломбовані.
Вчора о 10-й годині вечора спрацювала сигналізація, це означає, що вторгнення беркуту в музей відбулося ще до початку подій.
Беркут розтрощив двері, познищував та повідкривав ящики з експонатами, серед яких є й експонати ХVI століття, а археологічні, зрозуміло, й до нашої ери також.
Виявити, що було вкрадено можливо лише після повної звірки, що є важкою роботою, оскільки тут зберігаються понад 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) експонатів.
Цікаво, що в адміністративну частину музею не заходили, лише в фондосховище.
Тож полювали конкретно на якісь експонати.
Зникли беркутовці з приміщення музею через чорний вихід.

У співробітників Музею історії Києва справжнє свято - вони два останні місяці не могли працювати в Українському домі, куди пропускали лише інколи декого, бо тут у казармі беркута був суворий пропускний режим, тому й не пускали людей на роботу.
Тепер музейники й комендант домовились про нормальні умови роботи музею.
Музейників пропускатимуть на роботу.

Олександр Бригинець
L

Правила гри

В дитинстві ми з двоюрідною сестрою грали в карти. В дурня. Я була старша, тож, мабуть, тому частіше вигравала, і сестра почала "мухлювати". Вона ховала зайві карти у рукави, під стіл, взагалі всюди, або вибирала з колоди перед грою собі тузи. Звісно, я це бачила і казала їй, вона вдавала, що здивована, що це випадково і одразу ж переховувала карти. Сенс гри звівся до хапання її за руки і постійного стеження. Врешті, в мене надовго зникло бажання брати в руки карти.
Ситуація з владою нагадує мені ті карти. Ми з ними граємо в різні ігри. Час вже зрозуміти.
L

Зомбування на день чекіста

Прочитала, що нещодавно був, згадалося.
Батьків вітчим був кгбешніком (замполіт на флоті, а потім директор різних інтуристівських закладів). Мої батьки, які хотіли для мене найкращого, влаштували через нього мене у кгбешний дитсадок  який був недалеко від нас. Чим саме воно було краще - не знаю. Але був один дуже яскравий момент.
Якось у підготовчій групі, наприкінці листопада нас поділили на невеличкі групки та почали по черзі заводити у дивну потаємну кімнату. Ми, якось, раніше і двері ці не помічали, і ніхто туди не заходив. У кімнаті було зовсім темно. Ми стояли схвильовані і трохи налякані. За хвилину у абсолютній темряві почало жевріти маленьке світло - розгоралася лампочка, у якої замість нитки накалювання була пластинка у вигляді серпа та молота. Коли лампочка достатньо розгорілася, вихователька увімкнула підсвітку над музейними стендами - це був куточок Дзержинського. Під совєтською лампочкою стояв бюст "залізного фелікса"  Була якась копія одягу, та інший радянський "іконостас". Вихователька розповіла про головного чекіста, звісно з придиханням, особливо звернула увагу на його моральні якості. Насамкінець сказала, що ми все життя маємо пам'ятати цей день і цю дату, але я от забула ;), пам'ятаю лише, що десь наприкінці листопада. Непевна, але здається виводили нас теж у темряві, а за дверима було звичайне денне світло та чекала наступна група дітей.
L

(no subject)

Позавчора на дачі, вранці, сіла в машину аби їхати на ринок у Канів. Виїхала з-під вишні, розвернулася, аж тут мотор дивно заторохтів і на дисплеї з’явився напис: неисправность крорбки передач. Заглушила, та більше не змогла завести. Позавчора дізналася багато нового про особливості ремонту у маленькому містечку і про монополію на евакуатори. Вчора вранці київським евакуатором приїхали на київське СТО.
ЧЕКАЮ.

Послевкусие.


Ничего нового, как видим с тех пор. Хотя такая мерзость быстро забывается. Что сказать о самом митинге? Мы как-то тихо и мирно дошли от филармонии до Софиевской. Это я сейчас перечитала и пересмотрела все, чего мы сами не заметили. На Софиевской во время митинга отрубились мобилки. Не знаю, может какой-то оператор и работал, но Киевстар отрубили. Уже только в самом конце митинга мне смогли дозвониться. Тут уже в комментариях набросали ссылок, не буду повторять, а скажу вот что: общее впечатление у меня было такое, что Киев уже под "Свободой". Если не брать во внимание заробитчан-флагоносцев, а мы стояли там, где их не было, то по реакции народа на выступающих оппозиционеров было видно, кого народ поддерживает больше. На фамилии свободовцев народ взрывался. Я, конечно же, понимаю, что на митинге были самые радикальные киевляне, но я так же и понимаю, что напугало рыгов. И какая была цель этих антифашистских митингов. Кстати, судя по комментариям Толика с прибором - они ее достигли, разместив у себя на сайте резолюцию "В Европу – без фашистов!" Ну, то есть без рыгов. Это было бы смешно, если бы не было так грустно.

Collapse )
L

Виховання?

От чому так: я зізнаюся собі у певних почуттях тільки коли прочитаю, чи побачу в кіно щось подібне? Це для мене як легалізація. Ніби живу у певних, кимось окреслених межах, і боюся вийти за них.
L

Скарлатина

Відчуття, що горло викруткою пошкрябали. Діти вже перехворіли, теж, бідні, жалілися, що ковтати боляче: " як я тепер буду їсти?" тепер ще більше їх розумію. Чомусь вони хворіють зовсім не тими хворобами, якими я хворіла у дитинстві.

Posted via LiveJournal app for iPad.

L

Снобізм

Ці розмови, гіпотетичні, чи можна кидати снігом/землею/камінням у жінку, якось мене підсвідомо дратували. Щось у них не так. Я не про реальну ситуацію, то був цирк, та й годі, а про гіпотетичні міркування. Та врешті я зрозуміла - це пафосний снобізм, намагання комусь довести, що ти кращій за того гіпотетичного мудака, який з політичних міркувань може образити жінку. Чи самому собі це довести? А якщо треба щось доводити, значить є сумніви.
Моя мудра підсвідомість не дарма мене бентежила. Як жінка, з власного досвіду, можу сказати, що від чоловіків такого типу треба триматися подалі, може камінням, як і стверджують - не кинуть, але чимось іншим, та хоча б словом... і не помітять.
L

Постное и полезное молоко для детей и взрослых

Originally posted by my_horizons at Постное и полезное молоко для детей и взрослых
Молоко - один из самых спорных продуктов современности. Сегодня его польза для организма под вопросом, особенно в том виде, в котором оно продается в супермаркетах. Если вы не считаете молоко полезным и необходимым для себя продуктом и решили исключить его из своего рациона - есть несколько приятных и не менее полезных заменителей. Мы можем приготовить их самостоятельно или купить в супермаркете.
[Spoiler (click to open)]

И, да, речь не пойдет о соевом молоке - его следует избегать, и уж тем более не стоит полагаться на него, как на основной заменитель коровьего. (Почему нужно избегать соевое молоко и другие неферментированные соевые продукты я вскоре напишу)

IMG_3316

Альтернативные виды растительного молока - кокосовое, рисовое, овсяное, ореховое и маковое. Ниже - 3 быстрых рецепта приготовления орехового, кокосового и овсяного молока дома.

1. О кокосовом молоке я когда-то писала отдельно. Это наше любимое и самое вкусное растительное молоко, которое есть в природе. Для того чтобы сделать 2 стакана кокосовго молока, понадобятся:

- 1 кокос,
- полтора стакана сильно теплой воды,
- блендер и мелкое сито

Кокосовый орех сейчас можно купить повсеместно. Цена такого home-made молока будет сильно ниже, чем покупного. Итак, орех очистить от скорлупы, разбить на крупные кусочки и положить в блендер. Разбить в блендере сначала с небольшим количество воды, чтобы раскрошить все крупные куски на более мелкие. Потом добавить оставшуюся воду и тщательно размешать в блендере в течение минуты-двух. Процедить через сито, выжимая ложкой или руками мякоть для лучшей экстракции кокосового масла. Полученнное молоко будет жирным и ароматным. Его можно использовать в десертах, для приготовления мороженого, соусов, фруктовых смузи и даже вместо сливок в кофе. Кстати, кофе с кокосовым молоком это великолепный напиток, от которого я просто не готова отказываться даже в силу здоровой привычки. Обязательно попробуйте, кофеманы! Для получения менее жирного молока возьмите оставшуюся мякоть, еще раз размешайте ее со стаканом свежей теплой воды в блендере или вручную и процедите, тщательно выжимая мякоть. Такое "thin" молоко используют в карри и супах. Мы, как правило, смешиваем оба молока. Очень вкусно пить с ним masala chai - индийский напиток из чая, молока и смеси специй масала.

Другой более простой способ "добычи" кокосового молока. Нам понадобятся:
- неполная чашка кокосовой стружки
- 2 чашки сильно нагретой воды

Сначала разбиваем кокосовую стружку с частью воды и сильно выжимаем. Получается жирное молоко. Второй раз взбиваем отжатую стружку с оставшейся теплой водой - и смешиваем оба результата. Такое молоко очень просто готовить и оно не сильно уступает по вкусу первому варианту.

Оба варианта храните в холодильнике не более 2х суток.

2. Миндальное молоко готовится аналогично.
- полстакана замоченного на ночь сырого миндаля. ( Почему орехи надо замачивать, я напишу позже.)
- полтора стакана воды
- немного гималайской соли и любимого подсластителя (мед, сироп агавы, кленовый сироп, сироп топинамбура, стевия, финики)

Далее разбиваем миндаль с водой в блендере и процеживаем жидкость, хорошо отжимая. В готовое молоко добавить остальные ингридиенты. Готово! Мы используем миндальное молоко для приготовления смузи, оно добавляет коктейлю жирности, текстуры и, конечно же, пользы. Попробуйте теплое миндальное молоко с соком 3х долек апельсина и корицей - это невероятно вкусная комбинация!
Храните в холодильнике не более 4 -х суток.

3. Овсяное молоко - очень простой и доступный напиток, который легко использовать в больших объемах. Нам понадобятся:
- полстакана овсяных хлопьев, замоченных на ночь
- поллитра воды
- чуть гималайской соли, немного любимого подсластителя (мед, сироп агавы, кленовый сироп, сироп топинамбура) и, если есть, ванильной эссенции.
- нейтрального растительное масло без резкого аромата - миндальное, масло виноградной косточки или же подсолнечное - неполная столовая ложка.

Замоченную овсянку отжать, поместить в блендер с водой, взбить, процедить. Процеженную жидкость взбить в блендере с оставшимися ингридиентами. Молоко готово! Постный, веганский и здоровый вариант. Его очень удобно использовать заменяя обычное молоко в выпечке, пуддингах и кашах. Хранится в холодильнике 7 дней.